Чи вірите ви, що 16-річні підлітки організували дозвілля для 5-класників? Ліцеїсти Українського аграрного ліцею доводять, що це можливо! Вони самостійно розробили проект «Квести для дітей», у якому взяли участь близько 60 юних уманчан. Завданнями квесту були боротьба зі злочинністю та пошук скарбів у Софіївці. Про те, як ліцеїсти створювали проект, які були труднощі в організації і як діти їх долали, розповідає організаторка проекту, ліцеїстка Анна Степанюк.
Який шлях пройшла ваша команда, реалізовуючи проект «Квести для дітей Умані»?
Спочатку ми планували створити квест-кімнату, але не знайшли приміщення за доступною ціною і в нормальному стані. Пропрацювавши 2 тижні над проектом, майже в останній момент довелось змінювати концепцію – на «Квести Софіївкою для дітей». Це означало, що потрібно працювати в рази більше та в рази швидше.
Ми почали оперативно реалізовувати проект: поділили ролі, склали маршрут, прорепетирували його кілька разів і пішли по школах розповідати про нас. І от, почали з’являтись перші заявки на участь.
Зараз я дуже рада, що тоді ми таки наважились це зробити.
Чи виникали якісь труднощі?
Було дуже багато труднощів, особливо під час першого квесту. По-перше, ми дуже хвилювались. По-друге, і це стало величезною несподіванкою, — частину наших підказок вкрали. Доводилось імпровізувати. Оскільки у нас були актор-злодій і актор-поліцейський, ми все спихнули на злодія. Дітей це спонукало ще активніше шукати того злодія, щоб покарати його.
За перший день ми планували провести 3 квести, але оскільки частину підказок ми розгубили, частину у нас вкрали, а ми цього ніяк не передбачували, довелось переносити ще 2 квести на наступний день.
Проте наступні квести було вже набагато легше проводити. Хоча бігати від одного кінця Софіївки в інший по шість разів на день все-таки трохи важкувато (сміється).
Які враження залишились у дітей від квестів?
Дітям дуже сподобалось. Це було так круто, коли вони в кінці біжать до тебе, обіймають, жують «Снікерс» і кричать: «Клаааасно!». І ти намагаєшся розібратись, що вони ще тобі кажуть, бо «Снікерс» у роті заважає, але оте «Клаасно! Дякую!» — це те заради чого ми працювали. Діткам такого віку зараз основне – побігати, виплеснути енергію, розгадувати загадки, знаходити підказки. І хоч ми вже виросли, ми щасливі, що подарували частинку казки тим, хто ще всім серцем дитина.
Які навички і досвід ви отримали під час «бізнес-інкубатора» Українського аграрного ліцею? Як тобі цей досвід допоможе в майбутньому?
Насамперед, я навчилась імпровізувати (сміється). Отримала досвід у організації, зрозуміла, що треба продумувати все до найменших деталей, передбачати можливі варіанти розвитку подій, про які ти не міг подумати. Досвід спілкування з дітьми — це виявилось не так легко, як ми думали. Досвід спілкування з батьками, тому що батьки дуже переживають за своїх дітей: щоб вони ніде не загубились, щоб ніхто не впав, не побився, нікого не вкусив і так далі. І, звісно, переконувати батьків, що все буде добре.
Нам дуже допоміг тренінг, де нас навчали спілкуватись зі спонсорами. Це дійсно дало розуміння, як має виглядати таке спілкування, правильний етикет і так далі.
Я вдячна, що у ліцеї вірять в кожного ліцеїста і дають нам повну свободу – саме завдяки цьому ми без допомоги дорослих створили свій власний успішний продукт і отримали унікальний досвід.
Довідка. «Бізнес-інкубатор» — це проект ліцею, в ході якого ліцеїсти протягом місяця втілюють власні бізнес-ідеї в життя. Проект дає дітям можливість зануритись у реальний бізнес і зрозуміти, як це працює, на власному досвіді.