Спорт – це один з найбільш доступних способів підтримки і збереження здоров’я та працездатності людини. З кожним роком з’являються і розвиваються різні форми занять фізичними вправами, удосконалюються нові, незвичайні види спорту, які стають все більш популярними серед молоді. В Україні відкриваються, хоч не дуже швидкими темпами, нові спортклуби, бігові доріжки, спортивні секції. Відповідно з’являються й нові можливості для спортсменів. Кожна країна робить усе можливе, аби залучити якомога більше молоді до заняття спортом.
Ось чому сьогодні ми пропонуємо вам інтерв’ю із юними спортсменками Українського аграрного ліцею Аліною Хлівнюк та Вікою Романовою, які займаються настільним тенісом.
Тож як ви прийшли у теніс?
А.Батьки пропонували мені займатися у якомусь гуртку чи секції, вибір був між бальними танцями, хіп-хопом, боксом і настільним тенісом. Я обрала теніс, тому що батьком займався цим видом спорту і трішки вже навчив мене.
В. У школі з’явився гурток із настільного тенісу. Я вирішила спробувати себе в цьому.
Чи підтримували вас батьки?
А.Так. Мої батьки завжди мене підтримують у будь-чому.
В. Так. Вони були раді, що в мене з`явилось бажання займатись спортом і завжди підтримували.
Скільки років ви вже займаєтеся тенісом?
А. Ще із 5 класу. Та,на жаль, із квіня 2017 року я не займаюсь, оскільки виникли невеличкі проблеми із здоров’ям та, як вилікуюсь, обов`язково повернусь.
В. Уже 5 років, з 5 класу.
Чому саме настільний теніс?
А. Особисто для мене це дуже цікаво. Дуже багато змагань, подорожей та нові знайомства.
Яка гра була для тебе найважливішою? Якою перемогою ти пишаєся найбільше?
А. Чемпіонат України. Він проходив в Умані. Щоправда, то була не перемога. Я програла з рахунком 3:2. Та це була крута гра з дуже сильною тенісисткою.
В. Немає гри, яку б я виділила серед усіх інших. Кожна гра дуже важлива, так як вирішує усе. А на рахунок найважливішої перемоги, то, напевно, це перемога над самим собою , тому, що треба завжди бути сильним і ніколи не здаватися. Досить часто ти вже думаєш , що це кінець і нічого не вийде, але саме в такі моменти, я стаю морально сильнішою. Особисто для мене, поразка – маленька перемога над собою.
Чи є в тебе якійсь ритуал перед ігрою?
А. Я просто викидаю усі погані думки з голови і весь час повторюю: “ Я зможу, я виграю”. Це допомагає менше хвилюватись.
В. Ні. Але я завжди, в думках згадую усі свої помилки для того, щоб не повторювати їх знову.
Хто є твоїм кумиром? Можливо, хтось тебе надихає на перемоги?
Безумовно, мої батьки і надихають мене. Завжди хочеться після змагань телефонувати батькам і кричати: “Я перемогла!”.
Кумирів у мене немає. Я не повторюю нічию гру. В кожного є своя техніка, і я не виключенням.
Чи замислювалася ти над тим, що може теніс стати твоєю професією?
А. Ні. Теніс — це моє хобі, а не спосіб заробітку.
В. Так, звісно. Та я вирішила, що це все-таки моє хобі, а не професія.
Які плани в тебе на майбутнє?( пов`язані з тенісом)
А. В майбутньому в мене зовсім не буде часу, займатись тенісом. Тож це буде більше захопленням.
В. Поки що моя ціль — це виконати КМС.
Дякую за цікаву розмову й бажаю вам обом успіхів у спорті, в навчанні та особистому житті.